НА ДОПОМОГУ БАТЬКАМ

Структура 2014/2015 навчального року

- І семестр – з 1 вересня до 26 (27 для шкіл, які працюють за шестиденним робочим тижнем) грудня;

- ІІ семестр – з 12 січня до 29 (30) травня.

Канікули рекомендуємо провести в такі терміни:

- осінні з 27 жовтня до 2 листопада;

- зимові з 29 грудня до 11 січня;

- весняні з 23 до 29 березня.

 

 

Канікули та вихідні дні 2012-2013 навчального року

 

І семестр – з 1 вересня по 28 грудня 2012 р.
ІІ семестр – з 14 січня по 24 травня 2013 р.

 

Канікули

 

Осінні канікули – з 25 жовтня по 31 жовтня 2012 р.
Зимові канікули – з 29 грудня 2012 р. по 13 січня 2013 р.
Весняні канікули – з 25 березня по 31 березня 2013 р.
Літні канікули – з дня закінчення навчального року по 31 серпня 2013 року.
 

Вихідні дні

 

• 1 січня — Новий рік;
• 7 січня — Різдво Христове;
• 8 березня — Міжнародний жіночий день;
• 1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих;
• 5 травня — Пасха (Великдень);
• 9 травня — День Перемоги;
• 23 червня — Трійця;
• 28 червня — День Конституції України;
• 24 серпня — День незалежності України

Подивіться разом з дітьми

 https://www.youtube.com/watch?v=S7KjeEbpoI4&feature=youtube_gdata_player

 

10 шагов навстречу

1. Не лгите детям. Ложь стара, как мир. Мы обманываем ребенка, исходя из соображений сиюминутного комфорта, а штраф, который мы платим, гораздо больше и неприятнее. Чаще всего мы платим утратой доверия ребенка, в худшем случае – тем, что у него создается разрозненная, противоречивая картина мира вместо непротиворечиво й и целостной. В мире, где слова родителей не соответствуют действительност и, ребенку крайне трудно жить.

2. Если не знаете, что ответить ребенку, помолчите и подумайте. Помогите себе: возьмите тайм-аут. Ничего страшного в словах «я отвечу тебе завтра» нет. Время, которое вы выиграли, потратьте на то, чтобы сформулировать для себя причины своего страха. Чего боитесь? Почему не можете чего-то сказать? Скорее всего, вы придете к тому, что боитесь не за ребенка, а за себя, боитесь, что правда может разрушить вас самих. Дети могут воспринять любую правду, если ее нормально воспринимает взрослый, который ребенку ее «преподносит». Сначала справьтесь сами с собой, затем говорите с ребенком. Только не лгите!

3. Знайте: забывчивость – это тоже разновидность обмана. Пообещали – и забыли. И ребенок забыл. Потом ребенок вспомнил. И обиделся постфактум. Нехорошо. Если обещаете – выполняйте. Если у вас плохая память – записывайте. Если вспомнили, что забыли, – поговорите об этом с ребенком. Скажите, что вспомнили и что обязательно выполните обещанное. Это укрепляет доверие ребенка к миру, учит его быть обязательным, дает ему понять, что вы его уважаете.

4. Никогда не имитируйте общение, интерес, участие. Не говорите: «Ах, как здорово ты нарисовал», глядя при этом в телевизор. Либо оторвитесь от сериала, либо честно(!) скажите: «Прости, дорогой. Я сейчас занята и как следует не могу поглядеть. Я закончу и посмотрю хорошенько, что ты нарисовал». Опять же – не обманывайте: когда закончите – обязательно посмотрите.

5. Не делайте своему ребенку лишних подарков, откупаясь за то, что недостаточно уделяете ему времени. За свое отсутствие «платите» присутствием: идите вместе куда хотите, дарите ребенку свое время, а не деньги. Способ откупаться подарками за то, что «не долюбили» ребенка, – предшественник товарно-денежных отношений в любви. А если хотите, чтобы малыш достойно вел себя в магазине, своевременно расскажите ему, что такое деньги и откуда они берутся.

6. Если не правы, искренне просите у ребенка прощения. Взрослые заблуждаются, когда считают, что они непогрешимы и всегда правы. Помните: любой диктат творит зло.

7. При любой возможности позволяйте ребенку выбирать: еду, одежду, игрушки в магазине. Так он получает представление о том, что имеет право на собственное мнение, и это мнение учитывается.

8. Отказ принимайте всерьез. Если вы считаете, что ребенок имеет право сказать «нет» в конкретной ситуации, – соглашайтесь. «Ты хочешь поехать на выходные к бабушке?» – «Нет». Значит, не везите его к бабушке. Иначе не стоило и спрашивать.

9. Не конкурируйте за любовь второго родителя. Всячески поддерживайте в ребенке уважение к нему. Не спрашивайте: «Кого ты больше любишь?» Ребенок не должен чувствовать себя виноватым из-за того, что в данный момент предпочел кого-то из родителей, иначе вы укрепляете его в мысли, что родителей можно сравнивать и назначать «лучшего» или «худшего». В идеале, каждый родитель должен быть незаменимой, эксклюзивной фигурой.

10. Хвалите детей! Отмечайте их хорошие поступки, их успехи в каком-либо виде деятельности. Но не говорите: «Ты самый лучший!» «Лучшим» быть тяжело!

http://lib.ru/KIDS/KORCHAK/rebenok.txt - КНИГА как любить ребенка!!!!

Права та відповідальність батьків

Права батьків — права й обов'язки батьків і дітей викладені вСК України.

Батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Право на виховання дітей є передумовою здійснення обов'язків з виховання.

Ч. 1 ст. 150 СК України визначає загальні напрями виховання дитини у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Зміст права на виховання у законі не визначено. Законодавство не може детально регулювати процес виховання, воно лише окреслює загальне коло обов'язків батьків щодо дитини. Вони мають піклуватися про здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток дитини, забезпечити здобуття нею освіти тощо. Питання ж про те, як треба виконувати ці обов'язки, які форми та методи виховання застосовувати, мають вирішувати самі батьки.

Право на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю. Основним державним органом у цій сфері є орган опіки та піклування. Неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини призводить до порушення її прав. Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Мати, батько дитини, які перебувають у шлюбі чи не перебувають у ньому, мають право залишити дитину у пологовому будинку або в іншому закладі охорони здоров'я, якщо вона має істотні вади фізичного і (або) психічного розвитку, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Батьки визначають прізвище, ім'я та по батькові дитини. При цьому прізвище дитини визначається за прізвищем батьків, ім'я дитини визначається за їх згодою, а по батькові - за іменем батька. Спір між батьками щодо прізвища чи імені дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. У разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, яка не досягла семи років. Якщо дитина досягла семи років, прізвище змінюється за її згодою.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Вони мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування, зокрема якщо хтось із них перебуває у надзвичайній ситуації (лікарні, місці затримання та позбавлення волі тощо).

Батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина. Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.

Батьки мають право на визначення місця проживання дитини. При цьому місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається також за згодою самої дитини. Батьки також мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Вони мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

Права й обов'язки батьків, передбачені Законом України «Про освіту».

Стаття 60. Права батьків

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей;

обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів;

звертатись до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;

захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.

Законодавством України передбачено відповідальність батьків не лише за шкоду, завдану їхніми дітьми, а й за неналежне виконання своїх батьківських обов'язків.

Обов'язки батьків — визначаються СК України. Батьки мають піклуватися про здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток дитини, забезпечити здобуття нею освіти тощо. Питання про те, як треба виконувати ці обов'язки, які форми та методи виховання застосовувати, мають вирішувати самі батьки.

Виховання - це процес, який передбачає не тільки здійснення батьками певних дій, а й певну реакцію на них з боку дитини. Отже, можна сказати, що обов'язку батьків, пов'язаного з вихованням дитини, відповідає її право одержувати від них належне виховання. Загальні напрями виховання дитини законодавством визначаються через призму таких обов'язків її батьків, як турбота про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Обов'язку батьків піклуватися про духовний розвиток дитини відповідає їхнє право на вибір за згодою дитини релігії, яку вона бажає сповідувати.

Важливим обов'язком батьків є також забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти. Це їхній обов'язок як перед суспільством, так і перед дитиною. Батьки зобов'язані створити дитині умови для здобуття освіти, вони не мають права перешкоджати відвідуванню нею освітнього закладу. Цей обов'язок батьки повинні здійснювати відповідно до Закону України «Про освіту».

Останнім часом частішають випадки експлуатації дітей бать­ками. У неблагополучних сім'ях має місце примушування бать­ками своїх дітей до жебрацтва, здирства тощо.

Частина 7 ст. 150 СК  закріплює заборону застосовувати батьками до своїх дітей фізичних покарань, а також інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Однак оскільки покарання є частиною виховного процесу, не можна повністю обмежувати можливість батьків карати свою дитину. Тут слід вести мову про неприпустимість застосовувати насильство у сім'ї, а не про заборону покарань.

Право на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю. Основним державним органом у цій сфері є орган опіки та піклування. Неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини призводить до порушення її прав. Відповідно до ч. 3 ст. 152 СК, дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій. Жодних вікових обмежень для цього не встановлено.

Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. З іншого боку, діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перезували їхні батьки у шлюбі між собою.

Згідно із СК України  дитина також має певні обов’язки, зокрема: дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування.

Повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.